«Кіборг» Бізон про перебування у Донецькому аеропорту

«Кіборг» Бізон – член Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», активіст Миколаївського осередку ВО «Свобода», активний учасник Революції Гідности, а зараз – доброволець, який пішов захищати Україну від московського окупанта у складі окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Із жовтня 2014 року перебуває в зоні АТО. За цей час встиг повоювати на передовій у Пісках та у Донецькому аеропорту. Спілкуючись із Бізоном про життя в аеропорту, ми дізналися про особливості та умови перебування там українських військових.

бізон2«Дістатися аеропорту насправді було важко. Довго не могли виїхати. Спочатку інформація була така, що ми їдемо в аеропорт із боєкомплектом, який знаходиться на тілі. Потім сепаратисти висунули умови, що ми їдемо взагалі без зброї. На таке, звичайно ж, ніхто не погодився. Остання умова була їхати зі зброєю, але лише із одним зарядженим магазином. Було трохи страшно, та всі розуміли, що треба міняти хлопців в аеропорту, які на той час знаходилися там вже близько 17-ти діб. Ми зібралися, розрядили магазини, крім одного, і поїхали», – розповідає Бізон.

Під аеропортом знаходиться блокпост сепарів. Усіх, хто в’їжджає на територію аеропорту, обшукують та перевіряють.

«На блокпосту був особисто Моторола, який нас обшукував, – розповів націоналіст. – Ми вийшли із машини. Нас поставили у шеренгу. Сепаратисти спочатку обшукали бійців, а потім машину. Коли вони вже не виявили БК, ми поїхали далі. Я вважаю це неправильним та неприпустимим, що вороги нас, за умовами «перемир’я», обшукують. Тим більше, відпускати своїх бійців на сепарську територію з одним зарядженим магазином, якого реально вистачає на декілька секунд бою, – не розумно».

Під час обшуку сепаратисти намагалися спровокувати наших бійців, використовуючи різні непристойні жести та слова по відношенню до військових.

htzGgmv0IVs«В основному вони мовчали, але деякі задавали питання типу: навіщо ми сюди приїхали на Донбас?, – розповів наш «кіборг». – Деякі показували непристойні жести і взагалі намагалися показати себе «крутими» вояками. Хоча насправді вони такими не є. Серед них було багато росіян, судячи із розмови. Наприклад, водій, який нас віз до аеропорту, а за умовами «перемир’я» по сепарській території везуть нас сепари, за нашими спостереженнями, був із Москви».

В аеропорту українські військові живуть не в найкращих умовах. Холод, волога, вітер… Через гіпсокартонні стіни часто залітають у їхні тимчасові помешкання кулі та осколки від РПГ, мін:

«Бої, обстріли у нас були кожного дня. Сепари починали стріляти або по нам, або між собою, зачіпаючи нас, а ми працювали у відповідь», – розповів Бізон.

Один раз у тиждень приходить колона, яка привозить хлопців на ротацію і харчі. В основному це – сухпай, вода, дрова та інша допомога від волонтерів.

«Перед Новим роком нам привезли багато салату «Олів’є», який викликав масу позитивних емоцій. За це волонтерам велика подяка від нас», – зазначив боєць «Карпатської Січі».

Бізон, після невеликого відпочинку, знову повернувся на передову до своїх побратимів. Адже вважає, що жити мирним життям, коли у твоїй країні йде війна, просто неприпустимо і цинічно:

«Здавати аеропорт ніхто із бійців не хоче. Хлопці налаштовані йти до кінця, тобто утримати новий та відвоювати старий термінали. Всі готові воювати далі. Не здаватися і не відступати. Тим більше, будувати якісь інші плани на час війни – трохи безглуздо», – підсумував Бізон.

 

Спілкувалася Алла Федорченко

Приєднуйся!