Інтерв'ю з Андрієм "Грізним" Ткачуком – вояком УПА

“Було колись на Волині ревіли гармати
Були хлопці волиняки вміли воювати
Вміли воювати і дівчат кохати
Вміли добру справу і Вкраїну захищати”
Його псевдо “Грізний” неодноразово лунало на передовій УПА, не раз йому доводилося ризикувати своїм життям заради української самобутності, саме він – один із тисячі тих, кому дякуємо за змогу жити в незалежній Україні. Андрій Ткачук – справжній українець.
Дівчата із Новояворівського осередку ​ВГО “Сокіл” “напросилися” на зустріч із паном Андрієм й хочуть поділитися почутим.
Пане Андрію, які були витоки утворення УПА ?
УПА утворилося 1942 р. через окупацію українських земель іноземними загарбниками, які “страшно тиснули” на молодь, намагаючись її цілком асимілювати із власним народом. Підпільно знищували “талановиті матеріали”, котрі намагалися чинити опір. Перші загони УПА – “Поліська Січ” були створені отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем з початку німецько-радянської війни в селі Немовичі. Паралельно з “бульбашами” з 1942 року почали створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині. Оунівська партизанка “Баби” (псевдо Степана Бандери) роззброїла “бульбашів”, таким чином загони об’єдналися.
Якою була реакція молоді на створення різних політичних угрупувань на теренах Західної України?)
Задовго до німецької окупації, 1929 року в Україні розпочала свою діяльність ОУН (Організа́ція украї́нських націоналі́стів – український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток). Паралельно з нею функціонувала КПЗУ ( Комуністи́чна па́ртія За́хідної Украї́ни), котра брала свій початок із 1923 року. Молодь була ще недостатньо досвідченою, аби розуміти різницю між двома ідеологіями. ОУН передбачала встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території, підгрунтям для якого стала ідеологія націоналізму Д. Донцова , викладена ним у його праці “Націоналізм”. КПЗУ ж, у свою чергу, були близькими до націонал – комунізму, намагались поєднати національні інтереси народу з комуністичними ідеями. З цього й почались перші непорозуміння між людьми. Але, на щастя, знаходились ті, котрі пояснювали різницю між ОУН та КПЗУ.
Що спонукало вас до участі у збройній боротьбі? 
Я вам розкажу (сміється). В мене бажання боротися зародилося з таких літ, як ви, з дитинства. То була ще польська влада, я навчався у 3 класі польської школи. У мене був вчитель- Іван Криворучко. Сам він був родом із Кременця, але брав участь у роботі організації, котра на той час функціонувала у Кракові і друкувала українські тижневики: календар ” Золотий колос” та дитячий журнал “Сонечко”- в них були зібрані твори найкращих українських письменників. Так от, цей учитель мав неабияку здатність вправно розпізнавати саму сутність дитини, на що вона здатна, чим цікавиться. Кожному роздавав ті журнали й казав читати і скріплювати в одну велику збірку, аби вийшла книга. Також він багато розповідав про українське, Україну та як її любити. Саме так і зародилася у мене любов до неньки-України й уявлення того, що б було, якби наша держава була самостійною. В 1939 році, коли нас спіткала війна, на наші терени прийшли так звані “освободители” і тодішня молодь КПЗУ навіть браму пошани їм збудували. А знаєте, що ті в першу чергу зробили?- змінили синьо-жовтий український стяг на червоний “советский” прапор. Тоді то всі й зрозуміли, як їх прийшли “освобождать”… тоді й я зрозумів, що хочу змін.
Чи були ви знайомі із Романом Шухевичем? 
Був, в мене ще навіть фото є (дає фото). Ось з таким Шухевичем я зустрічався в партизанці. Це була надзвичайна людина! Він мало, дуже мало говорив, але вправно робив. Я впевнений, якби волею долі, Шухевичу судилося стати президентом України, Путін, стоячи навколішки, навіть не подумав би зазіхати на терени нашої держави.
Де розташовувалися ваші криївки?
По всій території, що була охоплена національно – визвольною боротьбою криївок була маса. Ближче до нас криївки знаходяться у Янові та поблизу села Великополе. Моя знаходилася у прибудові до сільського сараю, саме там переховувся із своїм побратимом, але використовували ми її лише у крайніх випадках, аби не потрапити до рук чекістів (співробітники Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем).
Дасте настанову/побажання сучасній молоді?
Я бажаю вам здоров’я, мудрості й витриманості, аби могли вислухати свого співрозмовника й вміло себе серед людей показати. Любіть Україну, своїх батьків, свою націю. Любіть людей!
Життєве гасло пана Андрія : ” Свобода народам, свобода людині!“.
Розмовляли : Полуничка, Черрі, Мегі та Булька

6ttxaKt8BZQ
CdXPKpH6y1M
O24mnildwwg
r0P359r8R8g
YsZWZPpzEDo
zbBNpqS2K_U

Приєднуйся!