ВГО «Сокіл» у російсько-українському конфлікті

Із часу заснування товариство «Сокіл» не стояло осторонь суспільно-політичного життя українців Галичини, що перебувала в складі Австро-Угорської імперії. Актуальним було  питання щодо об’єднання українців та створення власної держави. Сокільці долучилися до цієї консолідації, пробудивши в українців національно-патріотичний дух, що потім супроводжував їх у битвах за українську державність.
На сучасному етапі державотворення українці здобули омріяну державу, за яку змагалося не одне покоління українців. Та постала нова проблема – наповнення української держави українським змістом. І тут Всеукраїнська громадська організація «Сокіл» долучилася до творення національної України. Сокільці стали активними учасниками суспільно-політичного життя українців, виховуючи молоде покоління в націоналістичному дусі.
Із початком російської воєнної агресії на сході України члени «Сокола» долучилися до різних збройних структур. Переважно це були добровольчі формації, які легалізувалися у складі МВС, НГУ або ЗСУ. Оскільки конфлікт на сході почав набирати обертів і сепаратисти почали активні бойові дії разом зі збройними силами Російської Федерації, провід та очільник ВГО «Сокіл» Юрій Черкашин «Чорнота» ухвалили рішення про залучення членів організації до одного із добровольчих батальйонів. Так, у червні місяці було створено добровольчий батальйон «Січ». Саме сокільці стали авангардом підрозділу, в якому почали проходити інтенсивні тренування та вогневу підготовку. Таким чином добровольці готувалися до відправлення в так звану зону АТО.
1 вересня 2014 року стало точкою відліку для сокільців, які вирушали на схід, перебуваючи в батальйоні особливого призначення «Січ». Ми стали першим взводом підрозділу, яким керував «Чорнота», мали своїх командирів відділень… З вересня «Січ» дислокувалась у місті Слов’янськ. Там спільно з іншими підрозділами січовики здійснювали патрулювання міста. Неодноразово БОП «Січ» залучали до зачистки прилеглих територій довкола Слов’янська з метою виявлення і затримання сепаратистів або тих, хто їм сприяв.
Листопад 2014. Підрозділ передислоковується до м. Курахове, де продовжує виконувати поставлені завдання штабом сектору.
Водночас сокільці, які не входили до батальйону «Січ», пербували у складі інших підрозділах, зокрема: 79 ОАМБр, 1-й батальйон НГУ ім. Кульчицького, полк «Азов», ОДЧ «Карпатська Січ», 3-ій окремий полк, 25-а ОПДБ, 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь».
З грудня 2014 року сокільці-бійці підрозділу «Січ» почали робити бойові виїзди в селище Піски, яке на той час активно обстрілювали з важкої артилерії, танків та крупнокаліберної зброї. Разом із ОДЧ «Карпатська Січ» батальйон «Січ» мав спільні позиції в Пісках, на яких перебували також і сокільці.
З грудня 2014 по травень 2015 рр. члени ВГО «Сокіл» перебували безпосередньо в селищі Піски, де загартувалися вогнем, обстрілами мін та «Градів». Спільно з іншими добровольчими формуваннями БОП «Січ» та ОДЧ «Карпатська Січ» утримували позиції в Пісках, аби не дати ворогові пройти в напрямку Курахового та Красноармійська. ОДЧ «Карпатська Січ» як добровольчий підрозділ брала участь в обороні Донецького аеропорту разом із 5-ою ротою 93-ої ОМБр. Так, серед тих, хто утримував периметр ДАП, був сокілець друг «Бізон».
Сокільці також брали участь у боях за місто Дебальцеве, де в лютому 2015 року сепаратисти та російська армія почали брати місто в оточення. Зокрема, сокілець молодший лейтенант  25-го батальйону «Київська Русь» Володимир Назаренко «Сонечко» виводив свій підрозділ із боєм з-під оточення.
У червні 2015 року терористи спробували штурмувати місто Мар’янка. У відповідь на це штаб сектору організував зачистку міста добровольчими підрозділами. Серед учасників операції – БОП «Січ». Одною із груп був сокільський взвод на чолі з другом «Чорнотою».
Із червня 2015-го добровольчі підрозділи почали виводити з першої лінії оборони. Таким чином «Січ» була змушена передислокуватися в Авдіївку. Там січовики продовжували здійснювати патрулювання та утримувати блокпости. Ця ситуація не зовсім влаштовувала сокільців. Тому з часом весь склад організації звільнився з батальйону «Січ» і вступив до лав ЗСУ в окрему зведену штурмову роту «Карпатська Січ» при 93-ій ОМБр. Основним мотивом було те, що сокільці ставили собі за мету участь у бойових діях, а тому потрібно було залишатися на першій ліні оборони.
Легалізувавшись до ЗСУ, сокільці, що перебували в ОЗШР «Карпатська Січ», почали формувати два взводи. «Чорнота» став заступником командира роти. Друг «Палій» очолив 3-ій взвод, друг «Славко» – 4-й. Дислокується ОЗШР «Карпатська Січ» неподалік селища Піски. Бойові завдання виконує в районі ДАП.
За час перебування у зоні бойових дій багатьох сокільців було відзначено низкою нагород. Зокрема, активісти «Сокола» удостоїлись медалей «За любов і жертовність до України», орденів «За мужність III ступеню» та Богдана Хмельницького. Міністерство оборони України нагородило сокільців із «Карпатської Січі» «Палія» та «Пітбуля» відзнаками «За військову доблесть» та «Знак пошани». Нагрудну відзнаку командира 93-ї ОМБр отримали бійці «Француз», «Мисливець», «Абзац», «Гайдамака», «Сміт», «Козак». Друг «Сонечко» отримав відзнаку за оборону Дебальцевого 2015. Друга «Бізона» нагороджено нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту».
Станом на лютий 2016 року, напередодні відзначення 122-ої річниці товариства «Сокіл», члени організації й надалі продовжують перебувати на першій лінії оборони так званої АТО – насамперед у складі підрозділу «Карпатська Січ».
wB5Vhp8WoWU ofyAIeNsQJ0 AUWFZpK6lgE 1508562_1555983204618416_1930564064875790687_n 12509566_1689466931266809_8303818087732131427_n

Приєднуйся!