Володимир Назаренко: За громадську діяльність на мене нападали близько 10 разів. Напади під час режиму Януковича і зараз – це абсолютно те саме

Володимир Назаренко («Сонечко») зі школи знав, що займатиметься будівництвом держави. У вузькому і в широкому сенсах цього слова: архітектор, активіст Революції Гідності, офіцер у війні на Донбасі… Під його керівництвом столичний «Сокіл» отримав першість по кількості проведених за рік акцій і прийме наступний Марш правих традицій. «Сонечко» розповів про свій шлях до націоналізму, спогади з фронту та плани на майбутнє у інтерв’ю.

Можеш розповісти дещо про себе, зокрема як саме ти прийшов до громадської діяльності?

До патріотичних поглядів я прийшов зі школи, коли вивчав українську історію. Вчителі привчали, що українці є пригнобленою нацією і в мене виникало бажання виправити це, помститися за багаторічне пригноблення народу. Батьки говорили як погано все в країні, тож було бажання показати, що залишилися ще люди, які можуть зробити Україну політично та економічно незалежною.

А як прийшов до «Соколу»?

В 11 класі цікавився політикою, ідеологією та познайомився з  хлопцями, з якими хотів створити організацію, яка прийде до влади і наведе порядок. Але думки про громадську діяльність довелось відкласти на декілька років: я пішов навчатися щоб реалізувати себе (з дитинства мріяв бути будівельником).

Приєднався до ВО «Свобода» на виборах у 2012 році. Перед революцією влітку 2013 року познайомився з Юрієм Чорнотою (нині голова «Соколу»), почали спілкуватися з ним про молодіжну діяльність та «Сокіл». Але мій шлях туди почався під час Революції Гідності і закінчився на базі батальйону «Січ». Щоправда, в «Січ» я не потрапив, але випала нагода піти в регулярний армійський підрозділ – 25 батальйон територіальної оборони «Київська Русь».

Що спонукало тебе піти на фронт ?      

Саме обов’язок націоналіста спонукав мене піти на фронт.  Що це за націоналіст, який мріяв про національно-визвольну боротьбу, надихався подвигами козаків, холодноярців, УПА, але коли прийшов час – не пішов уперед?

Що найбільше запам’яталося тобі з твого перебування на фронті ?

Перший реальний бій, перший 200-ий і та стресова ситуація – все відбувалося надзвичайно швидко. Ми потрапили в засідку, відходили. Мені і досі здається, що це тривало 10-15 хвилин, хоча казали, що бій тривав майже 2 години. Запам’ятався також вихід із оточення у Дебальцево.

Також запам’яталися виходи на спостережені пункти. Тоді я був офіцером артрозвідки і з трьома розвідниками виходив на нейтральну територію. У нас був спостережний пункт на одному з териконів у «сірій зоні» – міні-бліндаж (бо вирити в териконі нормальний бліндаж було надзвичайно важко). Нас туди «закидували», зрозуміло, що снайперу  не складно було влучити, тож одного разу я потрапив під прицільний снайперський вогонь.

Закарбувались в пам’яті морозні ночі, коли на вулиці -30 і не було можливості зігріватися, щоб нас не помітили. По-перше, не було в чому, а по-друге потрібно постійно бути на сторожі, нашим завданням було – подавлення батерей  ворога (ми мали передавати його координати, як тільки бачили спалах).

На пост заступали на два дні, бо частіше проводити ротацію було  небезпечно. Два дні на морозі, фактично без сну… А поспавши 2 години ти прокидався від того, що обличчя замерзало, очі покривалися льодом.

Вже після повернення з російсько-української війни ти повернувся до активної громадської діяльності, зокрема, ти активно борешся проти незаконних забудов у Києві. Це пов’язано із твоєю професійною діяльністю архітектора ?

Так, я дуже болісно ставлюсь до того як виглядає місто. Містобудування і архітектура – це завжди мистецтво, а 80% свого часу ми проводимо в місті. Тому я можу сказати, що культура формує суспільство. Архітектура кожної епохи відображає характер суспільства того часу. В мене болить серце через те, що місто перетворюють на смітник, тим самим захаращуючи і культуру. Не знаю чи це культура робить смітник в містобудуванні, чи навпаки. Це якщо говорити загально. Також я працюю в земельній комісії, комісії  з містобудування та архітектури тому основним завданням є вирішення питань з незаконними забудовами та інших порушень земельного законодавства.

Твоя громадська діяльність неодноразово призводила до того, що на тебе здійснювали напади. Зокрема, останній напад у жовтні. Скільки нападів на тебе було здійснено ?

Загалом близько десяти. 3 чи 4 з них були здійснені біля мого дому. Перший напад – за так званий «сніжковий тероризм» у 2013 році, коли під час акції під Верховною Радою регіоналів закидали сніжками. Слідство стверджувало, що це здійснив чоловік схожий на мене.

Чи відрізняються напади, які були здійсненні на тебе у 2013 році за режиму Януковича і за режиму Порошенка?

Ні, абсолютно те саме.

Знаю, що через громадську діяльність тебе було оголошено у розшук. Скільки разів це було і за що саме?

Це було неодноразово. Я був в розшуку за «сніжковий тероризм», за знесення пам’ятника Леніну у Полтавській області; є в розшуку в Російській федерації за напад на російське посольство і в розшуку в Україні через протидію тітушкам у місті Конотоп підтримуючи мера Артема Семеніхіна.

Декілька днів тому було побито студентів КПІ (Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського) буде реакція, окрім того, що Київський «Сокіл» буде патрулювати територію ?

Небезпека на території КПІ зашкалює тому я вважаю своїм обов’язком підтримати студентів і виправити ситуацію. Студент має навчатися, а не думати як захистити себе і вберегти своє життя. Тому відповідно ми розуміємо відповідальність, яка є перед нами і будемо намагатися зробити вулиці Києва і КПІ зокрема, безпечнішими.

І насамкінець, хотілося дізнатися, як ти бачиш розвиток молодіжних організацій в майбутньому ?

Молодь має і може змінити ситуацію в країні. Коли хтось говорить про те, що хтось винний – ні, насправді все в наших руках і ситуацію ми можемо виправити самотужки. «Аполітична» молодь просто думає про власні інтереси і не хоче думати про розбудову держави. А це робити дуже просто – ми конкретними прикладами показуємо як  своєю діяльністю можна змінити ситуацію.

Розмовляла Мар’яна Турів

Приєднуйся!